Хронологічна таблиця життя і творчості Астаф’єва

Хронологічна таблиця життя і творчості Астаф’єва

1924 – майбутній письменник Віктор Петрович Астаф’єв народився 1 травня в маленькому селі Вівсянка Красноярського краю.

1931 – 1941 – після трагічної загибелі мами про семирічного Віктора деякий час дбала його бабуся. Другий шлюб батька не приніс хлопчику нічого хорошого і Астаф’єва відправляють в дитячий будинок.

1942 – 1944 – Астаф’єв йде на фронт, і ким тільки не доводилося йому служити – від водія до розвідника, був поранений, отримав 4 нагороди.

1945 – 1950 – дружиною Віктора Астаф’єва стає медсестра Марія Корякіна, молода сім’я переїжджає в Пермський край, але наслідки поранення не дають можливості влаштуватися на постійну роботу.

1951 – 1955 – перша літературна робота Віктора Петровича ( «Цивільний чоловік») з’явилася в місцевій міській газеті, в цю ж газету Астаф’єву вдається влаштуватися на постійну роботу, через 2 роки видається перша книга «До майбутньої весни», а ще через 2 – перший збірник творів «Вогники».

1957 – 1960 – письменник влаштовується на посаду кореспондента на радіо, а через рік вступає до лав членів Спілки письменників СРСР, починаються масові публікації в московських виданнях (повісті й оповідання), Астаф’єв ходить вчитися на московські літературні курси.

1962 – 1970 – Віктор з сім’єю перебирається в столицю краю, приділяє багато часу творам, закінчує роботу над раніше розпочатими творами «Крадіжка» і «Останній уклін», розпочинає нову книгу – «Пастух і пастушка».

1970 – і знову переїзд, на цей раз в Вологду, знайомиться з Бєловим, Рубцовим і Яшиним, пробує свої сили в новому літературному жанрі – драматургії.

1972 – Астаф’єв публікує книгу «Цар-риба», яка згодом принесе йому всесоюзну популярність.

1975 – опубліковані і полюбилися повісті письменника принесли Віктору Астаф’єву не тільки загальну любов, а й Державну премію СРСР.

1977 – 1986 – Астаф’єв повертається в рідний край, на екрани виходять кінофільми «Сюди не залітали чайки», «Тайгова повість» і «Зорепад», зняті за творами письменника, пробує себе в ролі сценариста до кінофільмів «Двічі народжений» і «Десь гримить війна», в журналі «Жовтень» публікується його роман «Сумний детектив».

1992 – 1994 – Віктор Петрович Астаф’єв працює над трилогією «Прокляті та вбиті», але тільки дві книги вдається видати.

1995 – 1999 – Астаф’єва нагороджують Державною премією за роман «Прокляті та вбиті» і орденом «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня.

2001 – письменник пішов з життя 29 листопада, його поховали на сільському кладовищі в рідній Вівсянці.